Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

каже, що ця 'Школа Мудрості'

схована від світу і підлягає лише божественному урядуванню.

Нема нічого неймовірного в припущенні, що в минулому

мудреці й провидці об'єдналися в постійне співтовариство, аби

протидіяти невігластву й посередності, властивих масам, та ще

нетерпимості існуючих культів. Думати не так, як більшість --

завжди вкрай ризиковано, бо служителі ідолів зла завжди

нетерпимі до сміливців, що здатні виявляти більшу мудрість,

аніж вони самі. Ось чому в давні часи освічені люди

об'єднувалися в групи, щоб займатися філософськими й науковими

розробками й уникнути протидії зовнішніх сил. Іноді в своїх

країнах вони опинялися в лоні панівної релігії, належали до її

еліти. Іноді діяли поза цими межами, зовсім невідомі для

невтаємничених.

Школи містерій Єгипту, Індії, Греції, Китаю та інших країн

античності можуть бути прикладом збереження Давнього Знання. Як

повідомляють класичні історики й письменники, давні тексти --

учасники Великих містерій були людьми широких поглядів, високої

моралі і глибокої свідомості. Вони вивчали не лише людину, а й

усесвіт, де людина складає лише мізерну частку. Між усіма

центрами світу існував зв'язок, і коли якась цивілізація мала

отримати поштовх, то інші гілки цього всесвітнього Братства

відразу сприяли цьому. Цим пояснюється швидке, несподіване

виникнення нових ідей за певних історичних періодів і докорінні

зміни, які вони викликали.

Поява християнства -- приклад цієї вражаючої роботи

містерій, що ведеться у світі за певним планом. Йому не змогли

завадити зусилля ессенів, що вчили християнству до

християнства, або, навпаки, зводили його до догматичної релігії

й оволодіння сучасною наукою. І навіть якщо деякі з намірів

Мудреців випадково зазнавали невдачі, бо не було узгодженості

мас, навряд чи варто сумніватися, що самі ці задуми були

чудові, бо похопили від тих хто володів глибокою мудрістю,

збереженою у віках і тисячоліттях. Легендарні махатми Гімалаїв

- це не усамітнені посвятники, а члени Братства за духовне

відродження людства. Зрештою, саме в цьому і полягає суть віри

народів Індії й Тібету.

2. ДОЛИНА БЕЗСМЕРТНИХ

Стало вже звичним вважати міф гарним, але неправдивим

уявленням первісних народів про походження світу й людини. Це

слушно лише до певної міри. Однак є міфи, які розповідають про

легендарні міста й легендарних героїв. Але усна й писемна

традиція знає чимало випадків, коли ці міфи виявлялися правдою.

Коли Генріх Шліман заявив, що вірить Гомеровій 'Іліаді' і

вирушає на пошуки легендарної Трої, вчені кола підняли його

насміх, бо Троя вважалася лише гарною казкою. А Шліман відкрив

не одну, а цілих дев'ять Трой -- одна на одній, поглинутих

землею! Він знайшов інкрустовані слоновою кісткою шкатулки,

повні золотих браслетів, чаш, сережок -- щедра винагорода за

його першопрохідництво в археології!

Згодом Шліман вирішив повторити шлях Агамемнона, переможця

Трої, назад до Греції. Дослідник прагнув знайти ті військові

трофеї, що їх греки захопили в переможеному місті. Отак Шліман

потрапив до Мікен, де й відкопав цілі скарби золотих і срібних

речей. І хоча вони належали не Агамемнону, а іншому цареві,

Шліман довів реальність стародавньої легенди про Трою. Його

дослідження остаточно революціонізували історію й археологію.

Артур Еванс і собі допустив раціональне зерно в легенді

про крітського Мінотавра. Його розкопки відкрили світові

велетенський палац царя Міноса, з яким тепер захоплено

знайомляться тисячі туристів, що приїздять на Кріт.

Вавілонські таблички й пізніші тексти Біблії оповідають

про Вавілонську вежу. 1898 року Роберт Кольдевей відкопав місто

в Месопотамії і відкрив там давній зіккурат. І ще один міф

став, історичним фактом.

Вчені й хроністи Стародавнього Китаю з винятковою точністю

фіксували астрономічні явища, такі як сонячні плями, нові