Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

маску, візьміть з підлоги ваші

гріхи й чесноти. Верніться в свою шкаралупу, в якій

перебуватимете до остаточного вивільнення',-- підсумував лама.

'Це ви й називаєте нірваною?' -- спитав я після глибокої

мовчанки.

'Ви відчули лише проблиск Великої Пустоти, почули лише

відлуння Великого Мовчання. Тепер ви здатні збагнути нашу

свідомість, яка дозволяє нам виснувати, що ми -- лише гості

планети Земля'.

'Я хотів би якось допомогти вашій великій праці',-- сказав

я.

'Похвально, що ви бажаєте працювати на бодісатв, проте

мушу пояснити вам наші завдання, і тоді ви, цілком можливо, й

зміните свій намір',-- застеріг лама.

Він підвівся зі своєї циновки, гукнув двох молодих лам із

сусідньої келії й вказав їм на масивну книжкову шафу з

відділеннями, де стояло багато довгастих книг. Юнаки відсунули

шафу, і на кам'яній підлозі я побачив люк з кільцем. Люк

підняли, і стало видно кам'яні сходи, що вели вниз. Старий лама

взяв довгу запалену свічку і кивнув мені, щоб я йшов за ним.

Через кілька східців я зрозумів, що сходи ведуть до високої

печери з сталактитами і сталагмітами; вона нагадала мені

середньовічну церкву з нішами й високим вікном, крізь яке

сіється денне світло. Насправді то було не вікно, а щілина в

південній частині печери, яку штучно розширили, щоб мати більше

світла. Хоча загалом у печері було сухо, краплини скапували зі

сталактитів, живлячи крихітні струмочки, які відразу щезали в

щілинах підлоги.

Закапелки печери скидалися на церковні ніші. В найбільшій,

на північному боці, стояла велика бронзова статуя. Лама запалив

ряд червоних свічок і курильних паличок перед нею. І відразу з

напівтемряви з'явилась у всій своїй красі Тара, богиня планети

Венерн. На ній була тіара, великі сережки, браслети, око на

лобі й очі на долонях рук і ступнях ніг, що символізує її

всюдисущість. Тара -- це мадонна Тібету, Непалу й більшої

частини Азії, де її знають і під ім'ям Гуань Інь, богині

милосердя, її права рука була простягнута в порухові співчуття

й допомоги, лівий великий і середній пальці творили кільце --

знак, що вказує на божественне вчення в його вищій логіці.

Коли кам'яна плита за нами опустилась, мені спало на

думку, що я опинився в іншому світі, зовсім відмінному від

того, який знав досі. Лама підвів мене до богині. Я помітив

перед нею заглиблення, видовбане водою, що капала з сталактитів

упродовж тисячоліть. Цей овальний резервуар був повний по

вінця, а надлишок води стікав у щілину. Краплі, що зривалися зі

стелі печери, зроджували концетричні кола на дзеркальній

поверхні води.

'Це -- сльози Тари, що оплакує падіння людини з її

колишнього божественного становища,-- пояснив лама і продовжив:

-- Чи чули ви про озеро Лхама Ламцо в Тібеті, де з'являються

видіння, коли ламаїстські священики ворожать про місце

народження майбутнього Далай-лами?'

'Пригадую, я щось читав про це...' 'Водойма, на яку ви

дивитеся, схожа на священне озеро тим, що і в ній з'являються

украй значущі зображення'.

Я зацікавлено дивився на воду, що віддзеркалювала світло

свічок, постать Тари в темній ніші; проте нічого іншого я не

бачив.

'Дивіться глибше... Ще глибше... ОМ МАНІ ПАДМЕ ХУМ!' --

речитативом згукнув лама, і голос його відлунив під стелею

печери. Свічки освітлювали Тару калейдоскопічним ореолом барв,

дим від курильних паличок линув угору, і все те відбивалось у

водоймі, час від часу сколиснуте впалою краплею. Зненацька

зображення зникло, а воду вкрив ніби туман. Я побачив нові

зображення, настільки чіткі, наче на екрані кольорового

телевізора. Лама стояв поруч і собі дивився на воду.

Перше зображало нашу планету в космосі з її океанами,

континентами й скупченнями хмар, як на знімках НАСА. За

хвилину-другу вигляд земної кулі почав невпізнанне змінюватись.

Важкі сірі, чорні, руді й червоні хмари окрили найбільш