Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

Земля для людини лише місце вигнання, а

справжня її оселя -- зоряний простір.

Цю всесвітню асоціацію мудреців було створено на світанку

цивілізації, і вона успішно зберегла давню мудрість упродовж

тисячоліть. Існував тісний зв'язок між наукою, особливо

астрономією, і Великими містеріями -- такий висновок

напрошується з астрономічної символіки, вживаної в містеріях.

Людство постійно стикається з примарою фанатизму й

забобонів. Ці примари видаються гідними уваги лише для тих, чий

погляд прикутий до них, і для кого вони -- частка

психологічного багажу. Та для умів, що зводяться неад

посередністю мас, ці страхіття неспроможні приховати своєї

справжньої личини. Так вважають адепти і їхні послідовники.

Вважалося неможливим допускати навіть до Малих містерій

осіб сумнівної вдачі. Так, попри всю свою владу, імператор

Нерон не зміг бути присутнім на елевсинських містеріях після

того, як стратив власну матір. Імператор Константин мусив

відмовитись від участі в таких самих містеріях після вбивства

одного сина Кріспа, а тоді й дружини Фаусти. А проте навіть

грецька церква виявилася менш нетерпимою, канонізувавши його

після смерті! Ці історичні факти свідчать, що учасник містерій

мусив мати незаплямовану репутацію.

Вкрай важливі свідчення наводять перші Вітці церкви.

Клемент Александрійський (II ст.) писав, що вчення Великих

містерій стосується переважно Природи й Усесвіту. 'Тут

кінчаються всілякі вказівки,-- пояснював він.-- Природа й усі

явища стають видимими й зрозумілими'. Містерії були ближчими до

науки й філософії, аніж визнана релігія, яка призначалася для

тих, чий інтелект і моральність не досягли достатнього рівня.

Втаємниченому відкривалися знання, часто у вигляді

символів чи криптограм, до яких прості смертні не мали ключа.

Через секретність упродовж віків годі відтворити картину цих

давніх ініціацій. Ось що тільки каже Луцій Апулей (II ст.): 'Не

сумніваюсь, допитливий читачу, що ти хочеш дізнатися, що ж

сталося, коли я увійшов. Якби мені було дозволено сказати тобі

про це, а тобі дозволено вислухати, то ти дізнався б про все;

але тоді язик мій постраждав би від надмірної балакучості, а

твої вуха -- від надмірної цікавості'.

Ці недомовки інтригують, але не більше. Філон

Александрійський (I ст.) усе ж повідомляє нам, що 'містерії

розкривали таємниці Природи'.

З давніх історичних повідомлень випливає, що школи

містерій не лише відкривали очі на найвище 'Я' і підносили

людину до рівня космічної свідомості, а й давали їй наукові

вказівки й дані про невідому історію людства. Доказ цього

знаходимо в 'Тімеї' Платона, де Солон заявляє, що єгипетські

жерці розповіли йому про хронологію, започатковану в дев'ятому

тисячолітті до його епохи. Це дозволяє припустити, що в

Давньому Єгипті існували архіви, що охоплювали значні періоди

історії.

Так звані маги, або Мудреці Сходу, поза сумнівом, входили

до всесвітньої школи містерій. Святий Жером (IV ст.) визначає

їх як 'Учителів, що розмірковують про Всесвіт' і приписує їм

глибоке знання астрології. Питання про магів було в теології

досить лоскітливим і суперечливим. Найпершими знали про

пришестя Христа ангельські вісники, які з'явилися перед Йосифом

і Дівою Марією. Цих трьох (чи й більше) Мудреців хтось

попередив про майбутнє народження Ісуса, інакше вони б не

залишили своєї далекої країни за кілька місяців до очікуваної

події. Навіть кращі тогочасні астрологи не могли передбачити

точно, де й коли у світ прийде месія. Лише дар передбачення міг

привести магів до Палестини. Теологи вважають спекуляціями

всілякі розумування про природу Зорі Віфлеємської. Якщо вважати

вірогідним розповідь про святого Матвія, то зоря та не могла

бути планетою, зіркою чи кометою, бо вона надто швидко рухалася

по небу. З іншого боку, той рух був надто повільним як для