Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

що складає 11,86 років. Украй істотно, що тібетський

календар починається з року впровадження у Тібеті калачакри

(1026), який відкрив так звану еру Рабджйоні. Тому. скажімо,

1975 рік є 949-м роком тібетської хронології, що підкреслює

виняткове значення калачакри для тібетської культури.

Десята книга 'Блакитних анналів', складена Гос Лоцаба

Гзоннудпалом між 1476-78 рр., цілком присвячена поширенню

калачакри в Тібеті. Про саме вчення відомо обмаль через його

езотеричний характер, але такі історичні праці, як 'Блакитні

аннали', містять натяки на Принципи калачакри. Перша книга

'Блакитних анналів' вказує високі цілі для буддійських

посвятників: 'Я вітаю інтуїтивне, трансцендентальне, неосяжне,

що є джерелом радості для мудреців, що поширюється серед

блискучого зібрання, що уособлює спокій, що вказало декому

Колесо Вчення Найвищого Осяяння, що зрозуміле для йогів,

наділених найвищим спокоєм, що важке для сприйняття, важке для

дослідження, всепроникне, безпричинне'.

Десята книга 'Блакитних анналів' наводить такі вказівки

учителя калачакри своєму учневі: 'Тепер ти прийми таку позу, як

і я, і звільни свій мозок від думок'. Давній текст згадує два

стани медитації: ясність і постійність. Він мовить про

рзаємозв'язок між Сонцем, Місяцем, зірками й нервовими центрами

тіла, або чакрами. В іншому параграфі сказано, що 'мудрість

пізнає той, хто уміє контролювати своє дихання', і натякається

на 'дім кундали, запаленої внутрішнім вогнем', або на кундаліні

при основі хребта. 'Тоді моє ілюзорне тіло, поглинуте сяючим

полум'ям, я скидаю, як змія скидає шкіру',-- каже текст. Це,

безумовно, означає психічну проекцію або відділення свідомості

від тіла.

Розповідаючи про одного вчителя калачакри, рукопис

зазначає, що 'він займався медитацією і досяг здатності

складати нові мантри. Він навчав калачакри і мав багато учнів;

помер він вісімдесятирічним у Рік дерев'яного коня (1282)'. В

іншому місці описується учень йоги: 'Він медитував три роки,

три півмісяці і три дні за методом йоги, як це радить

калачакра. За цей час організм, вважається, зазнає цілковитої

зміни'. Текст згадує і такі окультні прийоми, як використання

учнями дзеркал, щоб отримати видіння і досягти космічної

свідомості. Описуються і численні прояви окультних сил великими

адептами калачакри.

У житті ченця Грагс-па Сен-ге був випадок, коли вогонь

породив коштовні камені. Він помер вісімдесяти дев'яти років

(1343 року). Під час кремації його останки дивовижним чином

перетворилися на буддійські реліквії.

У житті Ванаратхи ставалися всілякі надприродні феномени,

як-от злива з квітів, струмені білої води зі стелі і навіть

райдуги в його оселі. Помер він 1468 року доброхіть, коли сидів

випростаним на килимі в йогічній позі; під час його кремації

увесь Непал осяяло дивовижне покривало райдуг у небі.

Інший адепт калачакри, Бон-дон Рінпоче відомий тим, що

сотворив у XII столітті чудо, коли під час церемонії посвячення

полум'я свічок перетворилося в вогняні малюнки й символи.

Розповідь про його життя закінчується значуще: 'У віці

п'ятдесят одного року він вирушив до Шамбали'.

У 'Блакитних анналах' можна виявити різні прояви фізичних

і телепатичних контактів окремих вчителів калачакри з Шамбалою.

Скажімо, один із них розповідає про випадок з пустельником

Калачакрападою: 'Він знався на п'яти галузях науки, його

благословила сама Тара,-- він її виразно бачив. Якось

Достославна мовила йому: 'У Північній Шамбалі існує багато

тантр (формул втаємничення) і коментарів, які склав і провістив

Будда,-- приходь за ними і слухай їх!' Він вирішив вирушити

туди. Дехто казав, що коли він став готуватися до подорожі в

Шамбалу, то перед цим побував там у видінні й отримав доктрини

Ар'я Авалокітешвари. Останнє твердження слід допустити'.

Ці згадки про Тару й калйчакру матимуть істотне значення в

контексті розділу 'Храмові діалоги'.