Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

пресвітера Іоанна.

Його Парсіфаль приносить священну чашу чи камінь в Азію. 'Отже,

бачимо, що таємні ордени Європи брали учать в увічненні цікавої

легенди про азіатського Вчителя вчителів',-- пише Менлі Холл.

Вкрай промовисте й те, що Вольфрам фон Ешенбах був рицарем

ордену тамплієрів, завдяки чому зміг познайомитися з таємними

вченнями тамплієрів; про них мова у наступному розділі.

10. БРАТСТВА РЕФОРМАЦІЇ СВІТУ

У своїй науковій праці про тібетську йогу доктор В. 1.

Еванс-Вентц так визначає методи передачі давніх таємних

доктрин: 'Інколи вони цілковито телепатичні, інколи вкрай

засимволізовані, часто лише усні й ніколи не користуються лише

писемними документами'. Тібетська школа міларепа користувалася

'переда-чею через нашіптування' при поширенні своїх йогічних

методів тренування розуму для очищення душі.

У III ст. до н. е. індійський імператор Ашока заснував

одне з найтаємніших товариств у світі, щоб зберегти й розвинути

давню науку. Воно називалося Братством дев'яти; ця група, як

вважають, діє в Індії і сьогодні. У XIX столітті романіст Луї

Жаколіо, що тривалий час жив у Калькутті, почув від одного

пандіта, що посвячені Індії вивчали розумові й фізичні сили

впродовж двадцяти тисяч років. Тож не дивно, сказав цей індус,

що їхні досягнення в цій галузі видаються єпропейцям

дивовижними. Зауважимо, що пам'ять про Ашоку увічнено премією

Калінги, яку щороку присуджує ЮНЕСКО за популяризацію науки.

Калінга -- царство, що його захопив імператор Ашока після

кривавої війни; після неї він поклявся ніколи вже не воювати, а

віддати всі сили духовному й культурному розвиткові людей.

Хто такі адепти? А. П. Сіннетт, британський журналіст в

Індії, що удостоївся честі побувати в гімалайському братстві

високих йогів, означує його як таємну общину в Тібеті.

Санскритська 'Веданта-сара' визначає його головну мету так:

'розвіювання густого мороку невідання, у який поринуло

людство'. Великі мудреці Азії не лише мудрі, а й украй могутні,

бо 'сила за тим, хто знає', стверджує Агручада Парікчай.

За давнини люди науки трудилися таємно, з покоління в

покоління передаючи знання найдостойнішим учням через

посвячення. Так зберігалась і розвивалася мудрість, замість

того щоб руйнуватися чи збочуватися невіглаством.

'Чому ж адепти, якщо вони такі мудрі, не залишили жодного

сліду в історії?'-- спитали якось у гімалайського махатми. 'А

чому ви вважаєте, що вони не залишили слідів? -- спитав він у

відповідь.-- Як може ваш світ зібрати докази діяльності цих

людей, якщо вони ретельно приховують її, щоб жоден цікавий не

міг за ними простежити?'

Не важко переконатися, що з найдавніших часів правлячі

кола ревниво оберігали свій авторитет і наполягали на тому, щоб

народ поклонявся лише ідолам своєї епохи; виготовлені вони з

каменю, золота, паперу чи повітря. Община Піфагора з Кротони

вивчала астрономію, математику й філософію. Піфагору ми

завдячуємо сімома нотами музичної гами. Проте цю общину мирних

учених-вегетаріанців брутально розігнали, а багато кого з

піфагорійців убили лише за їхній незвичний триб життя та ідеї.

Кумранський монастир ессенів, де було написано 'Битву

Дітей Світла проти Дітей Темряви' і скопійовано рукописи,

відомі сьогодні як 'Сувої Мертвого моря', піддали гонінням

римські загарбники Ізраїлю. Як видно з цих двох прикладів,

підстав для засекречування шкіл містерій було більш ніж

достатньо. Цих філантропічних ідеалістів звинуватили в

конспірації, оскільки все, чого більшість неспроможна осягнути,

як правило, викликає підозру й вороже ставлення, а отже, й

переслідування.

Історія знає багато організацій і окремих осіб, що

передавали спеціальні послання Ієрархії Світла на користь

людства. Їх усі годі перерахувати. У нашому дослідженні ми

вибрали кілька таких товариств, щоб висвітлити головну ідею

зовнішнього кола Білого братства.