Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

що талісмани

Аполлонія могли протидіяти силі хвиль, послаблювати вітри й

зупиняти напади хижих звірів; тоді як чудеса Господа нашого

збереглися лише в переказах, чудеса Аполлонія куди численніші й

успішно проявляються у фактах настільки конкретних, що збивають

з пантелику віруючих'.

Історичні свідоцтва підтверджують реальність Аполлонія.

Історія Риму свідчить, що імператор Каракалла збудував храм на

його честь, а Алек-сандр Север установив статую Аполлонія у

власному храмі.' Капітолійський музей у Римі й до сьогодні має

бюст Аполлонія Тіанського.

Імператриця Юлія Домна, друга дружина Септимія Севера,

настільки захопилася життям Аполлонія, що в двохсотому році

нової ери доручила Флавію Філострату створити його життєпис.

Хоч аполлоній і був сучасником Ісуса, завдання Філострата було

простішим, аніж у чотирьох євангелістів, бо імператриця

передала йому дев'яносто сім листів Аполлонія, книги Морагена й

щоденник Даміса. Виходить, книга Флавія Філострата базувалася

на поважних документах, хоч він і пише про начебто казкові

події.

Аполлоній Тіанський народився в Каппадокії (сьогодні --

Центральна Туреччина) в 4 р. до н. е., саме того року, коли, як

вважають, народився Ісус. Він був високим, гарним і вкрай

розумним. Коли йому сповнилося чотирнадцять років, вчителі

відмовилися вчити його, бо він знав більше, ніж вони.

Шістнадцяти років він пішов служити в храм Ескулапа й прийняв

піфагорійські обітниці. Провадячи аскетичне життя, він невдовзі

надзвичайно розвинув свої здібності ясновидця і цілителя. І

водночас сміливо відстоював ідеї соціальної справедливості,

викриваючи визискувачів. Філострат описує випадок із

спекуляцією зерном, через що воно стало недоступним для

бідняків. Молодий Аполлоній гнівно звертається до торговців

зерном: 'Земля -- мати для всіх, вона справедлива, а ви

несправедливі, бо зазіхаєте на те, що вона мати лише вам! Якщо

не покаєтеся, я не дам вам життя на ній!' Погроза подіяла й

зупинила безсоромних спекулянтів.

Злам у житті молодого неопіфагорійця настав тоді, коли

жрець храму Аполлона Дафнійського, виконуючи волю богів,

передав йому кілька металевих пластинок з вирізьбленими

діаграмами. То була карта подорожі Піфагора через пустелі, ріки

й гори, із слонами та іншими символами, які вказували на шлях

філософа саме до Індії. аполлоній вирішив пройти тим самим

маршрутом і почав готуватися до тривалої мандрівки.

У Вавілоні його чудернацька поведінка так привабила царя,

що той запропонував Аполлонію побути довше в його країні. У

Ніневії аполлоній зустрів ассірійця Даміса, який став його

провідником, відданим товаришем і учнем. Саме Дамісу ми

завдячуємо відомостями про їхні мандри в Індії та Тібеті.

Після тривалої і виснажливої подорожі аполлоній і Даміс

перетнули Інд і продовжили шлях до Гангу. Десь у долині Гангу

вони звернули на північ до Гімалаїв і вісімнадцять днів пішки

піднімалися в гори. Цей шлях мав привести їх у Північний Непал

або Тібет. аполлоній мав карту, тож достеменно знав, де шукати

обитель мудреців.

Попри цю впевненість Аполлонія, з ними почало діятися щось

дивне, особливо коли вони наблизилися до мети своєї подорожі. У

них склалося враження, ніби шлях, яким вони йшли, розтавав за

ними. Вони опинилися в місці, яке здавалося нереальним --

пейзаж постійно мінявся і переміщувався, і подорожні не могли

запам'ятати жодної певної мітки. Про таке саме розповідали й

через століття інші дослідники, яких провідники відмовлялися

вести у 'місцевість, заборонену богами'. Це підтверджують

дивовижні пригоди, згадувані Філостратом.

Зненацька перед Аполлонієм і Дамісом постав темношкірий

юнак і звернувся до філософа по-грецькому, так, ніби вже чекав

його: 'Ваші супутники мусять лишитися тут, а ви рушайте за

мною. Так звеліли вчителі'. Слово 'вчителі' пролунало у вухах