Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

прапора для Колоній'.

Цей текст свідчить про важливу роль у цій справі

незнайомця. На вказаному засіданні Професор закінчив свою

промову значущим висновком: 'Незабаром ми станемо

самовизначеною незалежною нацією'.

Можна допустити, що генерал Вашінгтон, франкмасон, і

Бенджамін Франклін, масон і розенкрейцер, упізнали в

Професорові спеціального посланця Ради Мудреців, що бореться за

прогрес людства з самого світанку цивілізації.

4 липня 1776 року сталася пам'ятна подія. У старому

Державному домі в Філадельфії спалахнули дебати між

засновниками нової республіки. Вони стосувались остаточного

рішення, яке слід було прийняти, а саме: чи остаточно розривати

зв'язки колоній з Англією, чи зберегти їх на певних умовах?

У цей критичний момент підвівся високий Професор і

виголосив полум'яну промову. Більшість учасників асамблеї його

не знала, проте всі слухали з величезною увагою і навіть деяким

благоговінням. Коли промовець скінчив свій виступ вигуком: 'Бог

дарує Америці свободу!', те було сприйнято захоплено, і один за

другим посипалися підписи під Декларацією незалежності. То була

мить, коли вершилась історія.

Коли загальне збудження спало й делегати захотіли взнати,

хто ж такий цей Професор і подякувати йому, виявилося, що він

зник. Ніхто більше його ніколи не бачив. Очевидно, посланець

виконав місію Високого братства, і його присутність була вже не

потрібна.

Чи надсилалися посланці тієї ж Всепланетної влади в наше

важливе століття? Відповідь напрошується ствердна. Знову слід

згадати Миколу Реріха і його місії до двох велетнів політичної

арени -- Сполучених Штатів і Радянського Союзу. Достовірних

свідчень про ці місії вкрай обмаль.

Микола Реріх, художник, що народився в Росії, але мав

скандінавських предків, виїхав з Росії до Фінляндії напередодні

революції. Довгі роки він провів у Європі та Америці, потім

оселився в долині Кулу в Гімалаях, де й помер 1947 року. Його

картини прикрашають художні галереї Сполучених Штатів,

Радянського Союзу, Франції та інших країн.

Як представник Ради архатів, Реріх відвідав обидві

наддержави, СРСР і США, в 1926 і 1935 роках відповідно.

Хронологічно його місія до Росії була першою.

Експедиція Реріха до Центральної Азії вирушила з Кашміру в

серпні 1925 року. У вересні експедиція перетнула важкодоступний

хребет Каракорум на висоті 5575 м, де її учасники потерпали від

нестачі кисню і снігової сліпоти. За хребтом простягалася

піщана пустеля Такла-Макан. У Хотані група провела чотири

місяці--до кінця січня 1926 року, після чого рушила до Урумчі в

Монголії і нарешті досягла озера Зайсан на

китайсько-радянському кордоні в травні 1926 року.

При сприянні радянського консула в Монголії Реріх отримав

візу на подорож до СРСР, хоч і мав статус емігранта. 29 травня

1926 року Микола Реріх, його дружина Олена й син Юрій перетнули

радянський кордон, а ІЗ червня 1926 року прибули в Москву.

Народний комісар закордонних справ Г. В. Чичерін і

народний комісар освіти А. В. Луначарський виявили бажання

зустрітися з Реріхом, що його в Росії пам'ятали як видатного

художника.

Радянська республіка переживала тоді критичний період.

Ленін помер двома роками раніше, і між Троцьким та Сталіним

розгорілася боротьба за владу. Вони стояли на діаметральне

протилежних позиціях. 'Запалимо на всій землі пожежу

революції!' -- закликав Троцький. 'Побудуємо соціалізм спершу в

одній країні -- Росії!' -- твердив Сталін. І переміг.

Саме в цей напружений момент у Москві й з'явився Реріх із

спеціальним дорученням махатм. Він вручив народним комісарам

Чичеріну і Луначарському свою картину 'Майтрея -- переможець',

що відтоді експонується в Музеї мистецтв імені Горького. Він

привіз і шкатулку і Землею Гімалаїв з написом: 'На могилу брата

нашого махатми Леніна'. Слово махатма означає 'велика душа'.