Ендрю Томас

Шамбала, оаза свІтла

Ендрю Томас. Шамбала, оаза свІтла

Ендрю Томас. Шамбала, оаза свІтла



Уславленому Мор'і, мудрецеві Шамбали



ПЕРЕДНЄ СЛОВО


Це художнє дослідження базується переважно на тібетських

буддійських текстах -- найбільш вірогідних джерелах щодо

Шамбали, хоча для паралелей залучалося й чимало інших книг.

Природно, що найперше запитання, яке постає, стосується

самої назви Шамбала-- що вона значить і коли виникла. Слово шам

у санскриті означає 'спокій', 'мир', тож цілком можливо, що

саме від нього й походить назва Шамбала. Література пуран

згадує острів Шамбалу з благословенними гаями, розташований

посеред нектарного озера. Індійські пурани датуються приблизно

тим самим часом, коли складався і Новий Завіт.

Назва Шамбала часто згадується на сторінках тібетських

буддійських книг. Навіть до появи буддизму в Тібеті (VII ст. до

н.е.) країна Шамбала позначена на географічній карті в

тібетській книзі релігії Бон, що налічує понад два тисячоліття.

Багатотомні 'Ганжур' і 'Данжур', 'Біла Вайдур'я',

'Блакитні аннали', 'Шлях до Шамбали', 'Сфера Шамбали' й чимало

інших тібетських трактатів містять достатньо матеріалу для

стислої характеристики Шамбали.

У буддистській системі махаяна Шамбала розглядається як

чудесна земля, подібна до тієї, яку ми подибуємо в 'Утопії'

Томаса Мора, 'Новій Атлантиді' Френсіса Бекона та 'Місті Сонця'

Томмазо Кампанелли, де доброчесність і мудрість творять

ідеальне суспільство.

Писати про Шамбалу без вивчення вищезгаданих тібетських

текстів (а це незначна частка тібетської релігійної

літератури)-- все одно що множити прикрі непорозуміння й

помилки. Тривале життя на Далекому Сході дозволило авторові цих

рядків уникнути хибних висновків, властивих представникам

Заходу, а тому й допомогло відчути суть вчення Шамбали.

На Заході навряд чи знали щось певне про Шамбалу до

публікації О. П. Блаватської, яка відкрила стародавню мудрість

Сходу не підготовленому належно європейському та американському

читачеві у вікторіанську епоху. Втім, першими з європейців у

нові часи розповіли про Шамбалу двоє католицьких

місіонерів--Стефан Каселла й Джон Кабрал ще триста п'ятдесят

років тому. Можливо, Шамбалу знади в Європі й трохи раніше, але

під іншою назвою, оскільки є вагомі підстави пов'язувати східну

традицію з середньовічними легендами про Святий Грааль і

пресвітера Іоанна.

Згідно з традицією, встановленою шість сторіч тому главою

тібетського буддизму Цзонкабою, з Шамбали на початку останньої

чверті кожного століття лунає заклик до миру й терпимості. Отож

цією книжкою мені хотілося б зробити свій скромний внесок до

цього гуманного послання у XX столітті.


ВСТУП


Незвичайна тема потребує і нетрадиційного підходу до неї,

тобто, як казав Піфагор, 'ступити на неходжені стежки'. Новий

задум, хоч він і незвичний, мусить усе ж використати всі

накопичені досі знання. Він повинен підтверджуватися фактами, а

не витати в царині спекулятивних розмірковувань. Та й, крім

усього, він мусить мати і якесь практичне значення, інакше вся

праця виявиться марною.

За часів Крішни мудрець Нарада застерігав від поквапних

висновків щодо свіжих думок: 'Ніколи не кажи 'я цього не знаю,

а тому це -- неправда'. Треба вивчати, щоб знати, знати, щоб

розуміти, розуміти, щоб судити'. Нетерпимість у сучасній науці

свідчить, якими хибними є заперечення нових концепцій і

невипробуваних підходів.

В атмосфері розумової обмеженості й переслідувань за часів

Кромвеля прогресивні вчені Англії заснували Невидимий Коледж,

що виріс у найвищу наукову інституцію -- Королівське

Товариство. Та майже нічого невідомо про інше 'невидиме'

наукове та філософське товариство, що провадить дослідження у

величній самотині Гімалаїв. А воно отримало відповіді на

найбільш складні наукові питання.

Сліди цього філантропічного й